День захисників і захисниць України: коли серця б'ються в унісон

Сьогодні, 1 жовтня 2025 року,  наша школа перетворилася на місце, де зустрілися мужність і вдячність, біль і надія, пам'ять і віра в майбутнє. День захисників і захисниць України – це не просто дата в календарі. Це день, коли ми дивимося в очі справжнім Героям. До нас завітали ті, хто знають ціну кожного мирного ранку - це наші військові: Якубський Віталій Степанович, Кобилянський Віталій Ігорович, Лука Іван Петрович та майор ДНАП Андрій Григорович, заступник начальника Одеського РТЦК. У їхніх очах – незламність, у постаті – сила духу, яка надихає кожного з нас бути кращими, сильнішими, гідними їхнього подвигу. 

Наших Героїв не має зустрічати буденність. І сьогодні їх зустрічали дитячі посмішки, щирі обійми, подарунки та слова, що йшли від самого серця. Челендж подяки об'єднав усю школу – від наймолодших першокласників до випускників. Кожне "дякую" звучало як молитва, кожен погляд говорив більше за тисячу слів. Ми не забули також, про хвилину мовчання... 

У ці 60 секунд  можна було почути, як б'ються серця. Ми згадували наших односельців із села Барабой, які назавжди залишилися на полі бою: 

Кушко Юрій Миколайович 

Кушко Андрій Леонідович 

Бевз Олександр Володимирович 

Панашенко Олександр Володимирович 

Браславський Максим Сергійович 

Серпенінов Ростислав Сергійович 

Їхні імена викарбувані не лише на меморіалі – вони живуть у наших серцях, у пам'яті села, у вдячності країни.          

А потім настала та хвилина, коли не було жодних сухих очей. Серпенінова Олена Олександрівна мати загиблого отримала Орден "За мужність..." – посмертну нагороду свого сина, Серпенінова Ростислава Сергійовича. 

У цьому ордені – вага всього життя, яке обірвалося занадто рано. У руках матері – не просто метал і стрічка, а частинка душі Героя, визнання його подвигу, вічна пам'ять про те, що він не зламався, не здався, йшов до кінця. Директор школи звернувся до всіх із промовою, яка йшла від серця. Вона  говорила про пам'ять, яку ми маємо пронести крізь роки, про підтримку родин загиблих, про те, що кожен із нас може зробити щось важливе. Її слова зігрівали та надавали впевненості: ми разом, ми сильні, ми переможемо.      

Світла пам'ять кожному, чиє життя обірвалося на війні. А нам, живим, треба вірити і робити все для того, щоб перемога таки прийшла в країну, в серце кожного. 

Пам'ятаймо: Україна в нас – одна на всіх. 

Слава Україні! Героям Слава! 

Шкільна спільнота Барабойської школи дякує кожному, хто стоїть на захисті нашого завтрашнього дня!