Флешмоб голосних читань "Голосні струни" - Малашевська Поліна та Малашевська Людмила

 

Нехай українське слово звучить голосно!

#ЛесяУкраїнка #ЧитаймоЛесюРазом

Світло, що має жіноче ім’я

Українська жінка — це вогонь, що гріє, і захищає меч. Біля стін нашої гімназії цей вогонь палає особливо яскраво — завдяки вам, жінки й матері нашої рідної Барабойської гімназії. Ви — не просто частина освітнього простору. Ви — майстрині сенсів і архітекторки дитячих душ. Саме вашими словами формується віра, вашим прикладом — характер, вашою любов’ю — майбутнє. Нехай у Барабої завжди звучить ваш сміх, а в душі панує весна, незалежно від календаря, ваші руки втомлюються лише від оберемків квітів, а очі сяють від гордості за своїх дітей. Ви — серце нашого села! Сяйте, бо вашим світлом ми переможемо будь-яку темряву. З Днем української жінки!

Без плащів, але з суперсилою

Бути жінкою в освіті сьогодні — це як бути супергероїнею, тільки замість плаща у нас — крейда, ноутбук та безмежне терпіння. Колектив Барабойської гімназії – це концентрація креативу, краси та незламності. У День української жінки ми дякуємо вам за те, що ви не просто працюєте — даруєте серце. Нехай ваша внутрішня «батарейка» ніколи не розряджається, а кожен ваш день починається не з тривог, а з квітів, обіймів та вдячних очей учнів. Ви — квіти нашої гімназії, які проростуть крізь будь-який бетон! Кажуть, що школа тримається на розкладі, а ми знаємо — вона тримається на ваших усмішках. 

Дорогі колеги, жінки нашої рідної Барабойської гімназії! Ви — дивовижна сила. Ви встигаєте все: перевіряти зошити, без світла готуватися до уроків, і ще й встигаєте створювати вдома затишок, виховувати майбутнє України та вірити у Перемогу так щиро, як ніхто інший. Сяйте. Надихайте. Не зупиняйтеся. 

Бо поки поруч із дітьми є ви — у цієї країни є майбутнє. З Днем української жінки!

Жінка, яка навчає світлом. До Дня української жінки

Коли світ навколо стає неспокійним, коли новини болять, а дитячі очі шукають опори — у класі Ірини Миколаївни Діхтяр завжди є тепло. Не тому, що так написано в розкладі. А тому, що там живе любов. У Барабойській гімназії її знають усі. Уже 37 років вона не просто вчителька початкових класів — вона генератор ідей і сенсів, невгамовна творча, креативна стихія, людина, яка вміє навчати не лише читати й писати, а жити на повну і, головне, «по-людськи». А цифра 37 - це десятки випусків, сотні дитячих історій, тисячі маленьких кроків, зроблених під її уважним і добрим поглядом. Для когось школа — це дзвінок і підручник. Для Ірини Миколаївни — це серце. 

Серце, яке вона щодня віддає дітям без залишку. Її уроки — це не лише літери й цифри. Це уроки доброти, взаємопідтримки, відповідальності. Вона вчить маленьких українців головному: бути людьми. Бути світлом. Бути сильними, навіть коли важко. Ірина Миколаївна вміє перетворювати звичайний день на відкриття, а прості речі — на диво. Вона надихає, вигадує, шукає нові форми А після уроків її вчительський день не закінчується, бо Ірина Миколаївна разом зі своєю родиною допомагає тим, хто тримає наш спокій на передовій. Допомагає військовим. Допомагає рідній гімназії. Робить це тихо, без гучних слів, але так само надійно, як тримає клас, бо справжня сила — не в гаслах, а в діях. 

Вона — з тих жінок, на яких тримається країна. Вона — з тих учителів, яких пам’ятають усе життя. 

Вона — з тих людей, які навіть у найтемніші часи не дозволяють згаснути дитячій вірі в добро. Ірина Миколаївна — це енергія. Це натхнення. Її сила — у тиші щоденних справ. Її подвиг — у вірності професії. Її суперздібність — у любові до дітей. 

Це жінка, яка вміє запалювати серця. У День української жінки хочеться сказати: саме з таких жінок починається країна. З тих, хто сіє знання, плекає людяність і щодня, не вимагаючи оплесків, творить майбутнє. І саме завдяки таким українським жінкам — мудрим, сильним, творчим — у нас є майбутнє. Бо поки в класах є такі вчителі, у нашій країні завжди буде світло. 

Жінка, яка вміє навчати серцем.

Віршований флешмоб від учнів Барабойської гімназії до Дня народження Лесі Українки

 

Флешмоб голосних читань "Голосні струни" - Андрескул Софія

 

Нехай українське слово звучить голосно!

#ЛесяУкраїнка #ЧитаймоЛесюРазом

«Єднає слово Лесі»

До віршованого челенджу з нагоди 155-річчя від Дня народження Леся Українка активно долучилися не лише учні, а й педагоги Барабойської гімназії. Вчителі з натхненням декламували поезії видатної письменниці, демонструючи любов до українського слова та єдність шкільної родини. 

Спільна участь у челенджі стала символом поваги до творчої спадщини Лесі Українки та підтвердженням того, що її слово об’єднує покоління.

Флешмоб голосних читань "Голосні струни" - Пасічник Тимур

До 155-річчя від Дня народження Леся Українка учні Барабойської гімназії долучилися до поетичного флешмобу "Голосні струни". Діти з натхненням декламували улюблені поезії видатної української письменниці, передаючи силу слова, глибину почуттів і незламний дух її творчості. 

Цей флешмоб став не лише творчим випробуванням, а й щирою даниною пам’яті поетесі, чиє слово й сьогодні надихає нові покоління.
Нехай українське слово звучить голосно!

#ЛесяУкраїнка #ЧитаймоЛесюРазом

У молитві – сила, у пам'яті – життя

24 лютого — день, що назавжди закарбувався у серці кожного свідомого українця. День великого болю та великої мужності. У цей день зупинився час, зупинились слова. Залишилися лише серця — сповнені пам'яті, вдячності та віри. 

Вчителі та працівники гімназії зібралися разом, щоби у спільній молитві схилити голови перед подвигом наших Героїв. Під величні звуки Духовного гімну України «Боже великий, єдиний, нам Україну храни…» колектив у єдиному пориві згадував кожного випускника, кожного земляка, чиє життя обірвала війна. Ця мелодія стала мостом між небом та землею, символом нашої незламної віри. 

Особливе місце у нашій пам'яті займають матері Героїв. Своєю безмежною любов'ю та молитвою вони щодня гаять рани і свої власні, і неньки України. Їхня стійкість є прикладом того, як серед темряви болю можна нести світло надії. Особливо зворушливою стала мить біля куточка пам'яті. Поглянь на портрети наших земляків-захисників — мужні, щирі, незламні — ніби промовляють до кожного з нас. У цих очах — історія боротьби, любов до Батьківщини та жертовність. У цих обличчях — біль батьківщини і гордість громади. Ми пам'ятаємо кожного поіменно, адже для нас вони — не просто світлини, а жива частина нашої великої гімназійної родини. 

Ми молилися за мир, за наших воїнів, за силу вистояти. Ми дякували тим, хто сьогодні тримає оборону, хто захищає наші домівки, наше право навчати та навчатися, працювати та жити під рідним українським небом. 

День молитви у Барабойській гімназії — це жива пам'ять, яка формує свідомість молодого покоління. Це урок мужності без підручників. Бо поки ще жива пам'ять — жива нація. Поки є молитва – є надія. І поки ми разом — ми незламні.

Патріотичний челедж до Національного Дня молитви

 

«Професійний розвиток та педагогічні інновації в діяльності вчителів гуманітарного напряму»

Відбулося засідання методичного об’єднання вчителів гуманітарного напряму, під час якого було розглянуто актуальні питання професійного розвитку педагогів та вдосконалення освітнього процесу. 

Згідно з порядком денним, учасники обговорили участь педагогів у курсах підвищення кваліфікації, вебінарах та освітніх конференціях. Було відзначено важливість безперервного навчання як необхідної умови професійного зростання сучасного вчителя. 

Особливу увагу приділили питанням самоосвіти та розвитку фахової майстерності. Педагоги поділилися власним досвідом саморозвитку, сучасними підходами до організації навчання та ефективними методами роботи з учнями. 

У ході зустрічі відбувся змістовний обмін педагогічними напрацюваннями, під час якого вчителі презентували власні методичні знахідки, цікаві форми роботи та практичні кейси з досвіду викладання предметів гуманітарного циклу. 

Також було здійснено огляд сучасних педагогічних інновацій у суспільно-гуманітарній сфері. Учасники обговорили можливості впровадження новітніх технологій, інтерактивних методів навчання та міжпредметної інтеграції. 

Окремим питанням стало сприяння розвитку творчого потенціалу педагогів. Було підкреслено важливість створення умов для професійної самореалізації, підтримки ініціативності та творчого пошуку вчителів. 

Засідання пройшло у конструктивній та доброзичливій атмосфері, сприяло професійному збагаченню педагогів і визначенню подальших напрямів роботи методичного об’єднання.

Незламність починається з пам’яті

24 лютого — це не звична дата календаря. Це пульс пам’яті. Це біль, що стискає серце. Це ранок, який розділив життя на «до» і «після». Цього дня темрява намагалася погасити світло нашої країни. Але вона не знала головного — українське світло не згасає. Воно живе в любові до рідної землі, у сльозах матерів, у мужності воїнів, у дитячих очах, які продовжують мріяти навіть під звуки сирен. 

Тому цього дня о 9:00 у Барабойській гімназії запанувала тиша. Не звичайна — особлива. Вона була густою від думок, глибокою від болю, світлою від вдячності. Вчителі й працівники закладу зупинилися. 

Рука на серці. Схилена голова. Молитва — без гучних слів, але з глибини душі. У цій хвилині мовчання звучало найважливіше. Ми згадували тих, хто став щитом для України. Тих, хто віддав життя за право нашого народу бути вільним. Їхній подвиг — це не просто сторінка історії. Це жива пам’ять, що дихає в кожному з нас. Світла пам’ять Героям. 

Вони — у небесному строю. Вони — у наших серцях. Ми з безмежною вдячністю думаємо про захисників і захисниць, які сьогодні боронять нашу землю. Саме завдяки їм у стінах гімназії лунають дитячі голоси, тривають уроки, народжуються мрії. Вони тримають для нас небо. Вони тримають для нас майбутнє. Низький уклін родинам полеглих Героїв. Їхній біль — це біль усієї України. Їхня сила — приклад для кожного з нас. Хвилина тиші в гімназії — це більше, ніж спомин. Це обіцянка. Бути гідними. Працювати сумлінно. Навчати з любов’ю. Виховувати дітей у повазі до своєї держави. Бо незламність — це не гучні слова. Вона починається з кожного з нас – із нашої пам’яті, нашої вдячності, нашої віри. 

Ми пам’ятаємо. 

Ми молимося. 

Ми тримаємося разом.

Колектив Барабойської гімназії відвідав молебен у День молитви

24 лютого, у День молитви, колектив Барабойської гімназії долучився до спільної духовної єдності та відвідав молебен у місцевій церкві села Барабой Різдва св. Богородиці. Цей день став нагодою для глибоких роздумів, спільної молитви та підтримки один одного в непростий для нашої країни час. Ініціативу відвідування молебню підтримала староста села Барабой Мурашко Валентина Володимирівна разом із колективом Барабойського старостинського округу. Їхня підтримка стала важливим прикладом згуртованості та взаємодії освітян і представників місцевого самоврядування задля спільного блага громади. 

У храмі панувала особлива атмосфера зосередженості, віри та надії. Свічки мерехтіли теплим світлом, а слова молитви проникали в душу кожному. Ми разом із жителями громади молилися за мирне небо над Україною, за захисників і захисниць, за спокій, здоров’я та благополуччя кожної родини, за силу вистояти й не втратити людяність. Спільна молитва об’єднала серця та зміцнила духовну стійкість усіх присутніх. Цей день для кожного з нас — день болю, пам’яті, надії та незламної віри в Перемогу. 

Адже саме у єдності – наша сила, у вірі – наша надія, у спільній молитві – наша підтримка одне одного. Тож нехай у наших серцях завжди живе надія, у словах — щирість, а в справах — добро. 

Разом будуємо майбутнє з вірою в серці та любов’ю до рідної землі.

Канікули починаються з правил безпеки

Напередодні канікул  відбулася важлива розмова у 1 класі про безпеку. Адже під час воєнного стану в Україні особливо важливо пам’ятати правила, які допомагають зберегти життя та здоров’я. Під час бесіди першокласники та першокласниці пригадали основні правила безпечної поведінки під час канікул. Говорили про те, як діяти під час сигналу повітряної тривоги, чому не можна торкатися підозрілих або невідомих предметів, а також чому важливо завжди повідомляти дорослих про небезпечні знахідки. Читати далі Блог вчителя Діхтяр Ірини Миколаївни

15 способів показати дитині, що ви її любите

1. Зізнання в любові 

«Я тебе люблю», «Ти для мене — найрідніший», «Ти народився саме таким, якого я й чекала»… 

2. Довіра 

Дитина каже правду — поки не доведено протилежне! Завжди й всюди. Навіть якщо президент скаже, що ваша дитина вкрала в нього жуйку — нехай доведе!

Читати далі Блог практичного психолога Голіченко Ольги Вікторівни