28 жовтня – День визволення України від нацистських загарбників

День визволення України від фашистських загарбників — це свято, яке ми щороку відзначаємо 28 жовтня, у день остаточного вигнання військ нацистської Німеччини та її союзників з території нашої держави під час Другої світової війни. 

У цей день ми вшановуємо відвагу та жертовність усіх, хто відстояв і продовжує відстоювати рідну землю: Минув  час  від тих героїчних  подій , коли наші батьки, діди та прадіди визволяли українську землю від нацистської навали. Друга світова війна забрала мільйони життів і залишила глибокий слід у серцях поколінь. 

Проте пам’ять про ті події, про мужність і стійкість нашого народу — вічна. На жаль, сьогодні Україна знову боронить свою незалежність і право бути вільною. І наш святий обов’язок — пам’ятати кожного, хто стояв і стоїть на захисті держави. Ми висловлюємо слова глибокої вдячності і шани всім ветеранам, учасникам Другої світової війни, партизанам, солдатським вдовам, дітям війни. 

Низько вклоняємося тим, хто своєю працею наближав перемогу над ворогом, і вічно пам’ятаємо тих, хто не повернувся з війни. Ця жахлива сторінка історії України ніколи не зітреться з пам’яті нашого народу.

Сьогодні ми вклоняємось ветеранам Другої світової війни, воїнам сучасної української армії, усім, хто боронить Україну. 

Їх об’єднує одне — любов до рідної землі та віра у  перемогу Пам’ять про подвиг визволителів житиме в серцях поколінь. 

Бо поки ми пам’ятаємо — ми перемагаємо.

Учні 8–9 класів під час тематичного обговорення фокусуються на переосмисленні цієї дати через призму історичних фактів та сучасних подій

У боротьбі проти нацизму брали участь мільйони українців. Вони воювали у складі Червоної армії, партизанських загонів, українського національного підпілля та збройних сил держав антигітлерівської коаліції. Тисячі мирних жителів допомагали пораненим, переховували переслідуваних і ризикували життям заради  майбутнього .

🌻 День української писемності та мови у 3-А класі

Мова — це душа народу, його історія, культура та духовне багатство. 💙💛 

До Дня української писемності та мови учні 3-А класу долучилися до цікавих пізнавальних і творчих активностей, присвячених нашій рідній українській мові. 

📚 Діти переглянули пізнавальне відео, з якого дізналися більше про красу, багатство та значення української мови, пригадали, чому важливо берегти рідне слово, правильно розмовляти й шанувати мовні традиції нашого народу. Читати далі Блог вчителя початкових класів Мойсеєнко Ольги Геннадіївни

Архітектурні перлини Києво-Печерської лаври — 975 років історії

Класний керівник Тетяна Борисівна провела для учнів 6-Б класу пізнавальну бесіду, присвячену 975-річчю Києво-Печерської лаври. Школярі ознайомилися з визначними архітектурними пам’ятками, дізналися більше про їхню історію та культурне значення.Бесіда сприяла поглибленню знань учнів про історію Києво-Печерської лаври та її значення як визначної пам’ятки культурної спадщини України. 

Магія анімації: від фабрики мультгероїв до історій у шести кадрах

28 жовтня — Міжнародний день анімації! Цього дня на уроках мистецтва наші учні та учениці поринули у захопливий світ мультфільмів, фантазії та творчих експериментів. Адже анімація — це справжня магія, яка перетворює малюнки на історії, а звичайні ідеї — на неймовірні пригоди! У 5 класі запрацювала справжня фабрика творчості! Використовуючи різноманітні графічні засоби, учні створювали власних унікальних мультгероїв. Кожен персонаж отримав ім’я, особливий характер, суперсилу та улюблену фразу. Хтось вигадав веселого фантазера, хтось — відважного захисника, а хтось подарував світові зовсім незвичайного героя. Кожен малюнок став відображенням дитячої уяви, індивідуальності та творчого бачення. Читати далі Блог вчителя Діхтяр Ірини Миколаївни

«975 років величі та історії»: п’ятикласники відкривали одне із семи чудес України

Україна — країна з багатою історією, унікальною культурою та величними пам’ятками, якими захоплюється весь світ! А чи знаєте ви, що одне із семи чудес України знаходиться в самому серці нашої столиці? Саме з таким дивом — Києво-Печерською лаврою — знайомилися учні 5 класу Барабойської гімназії під час пізнавальної віртуальної подорожі. 

Розпочалася зустріч із цікавого математичного завдання: школярі мали самостійно обчислити, скільки років виповнюється Києво-Печерській лаврі у 2026 році. Дізнавшись, що монастир було засновано у далекому 1051 році, п’ятикласники швидко виконали обчислення та отримали відповідь — 975 років! Читати далі Блог Под'ячевої Любові Леонідівни

ПИШЕМО РАЗОМ. ЄДНАЄМОСЯ СЛОВОМ.

27 жовтня у Барабойській гімназії учні та педагоги традиційно долучилися до написання Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності — 2026. 

У час, коли Україна продовжує виборювати своє право бути вільною, коли українці живуть і навчаються в різних куточках країни та світу, ця щорічна акція набуває особливого значення. Адже в один і той самий час тисячі й мільйони людей беруть до рук ручки, щоб разом написати кілька абзаців українського тексту. Пишуть школярі й учителі, військові й цивільні, українці в Україні та за кордоном. Пишуть у школах, університетах, бібліотеках, культурних просторах, лікарнях, на робочих місцях і навіть в Антарктиді. Писали і ми. 

У конференц-залі Барабойської гімназії зібралися учні, вчителі, батьки. Об 11:00 — тиша. Перед кожним — чистий аркуш, ручка й готовність зосередитися. На екрані — трансляція Українського Радіо. Цьогорічний текст «Лист, який не закінчується» написав український письменник і ветеран російсько-української війни Артур Дронь. А вперше в історії Радіодиктанту текст звучав у дуетному виконанні — його читали учитель української мови та літератури Артур Пройдаков та співачка, громадська діячка й волонтерка Даша Астаф’єва. 

І знову знайоме відчуття: уважно слухаємо, записуємо, думаємо… «А тут точно кома?» «Це слово разом чи окремо?» «А як же правильно?» Але цього дня головним точно була не кількість можливих помилок. Головним було — бути частиною великої української спільноти. Бо 

Радіодиктант — це не контрольна робота й не змагання за оцінку. Це можливість відчути себе частиною спільної справи, яка щороку об’єднує українців у різних куточках світу. А після останнього речення, звичайно ж, почалося традиційне: «А як ви написали?» Тож перечитували свої роботи, обговорювали складні місця, пригадували правила, ділилися враженнями від тексту та його звучання. Хтось залишився задоволений кожним словом, а хтось уже подумки знайшов кілька місць, де варто було б поставити знак питання… або кому. Та хіба в цьому головна мета? Радіодиктант-2026 вкотре нагадав нам просту, але надзвичайно важливу річ: українська мова — це значно більше, ніж правила, орфограми та розділові знаки. Це наша пам’ять. 

Наш голос. Наш спосіб називати цей світ українськими словами. 

І поки ми пишемо, говоримо, читаємо й навчаємося українською — ми продовжуємо цей лист. Лист, який справді не закінчується. 

Барабойська гімназія писала Радіодиктант національної єдності — 2026. Писали разом. 

Думали разом. Єдналися словом. Бо українська мова — це те, що завжди залишається з нами.

Мова — наша суперсила: п’ятикласники випробували свої знання!

До Дня української писемності та мови в нашій гімназії відбулася цікава й пізнавальна мовна зустріч для учнів 5-го класу, ініціаторкою якої стала учениця 8-го класу Довженко Анна, яка за сумісництвом обіймає посаду заступниці президента гімназії. 

Анна вирішила перевірити, наскільки добре п’ятикласники знають рідну мову, та підготувала для них справжнє інтелектуальне змагання. Клас об’єднався в команди, які проходили різні раунди, демонстрували свої знання, кмітливість і вміння працювати разом. Кожен етап дарував нові виклики, позитивні емоції та можливість дізнатися щось цікаве про українську мову. 

Адже мова — це не просто слова. Це серце нації, наша суперсила, історія та незламний дух. Саме через такі ініціативи діти вчаться цінувати рідне слово, відчувати гордість за свою мову та відкривати її красу по-новому. 

Щиро дякуємо нашій ініціативній Анні за небайдужість, творчий підхід і бажання ділитися знаннями. Бажаємо натхнення, нових ідей та успіхів у подальшій діяльності на благо нашої гімназії! 

Разом пізнаємо, навчаємося та доводимо: українська мова — наша гордість і сила!

Лінгво-драйв «На одній мовній хвилі: діти + батьки»

Дві команди. Шість мовних викликів. Два покоління. Одна хвиля — УКРАЇНСЬКА! До Дня української писемності та мови у 2 класі  відбулося яскраве, емоційне та незвичайне родинне свято — лінгво-драйв «НА ОДНІЙ МОВНІЙ ХВИЛІ: діти + батьки». Цього дня клас перетворився на справжню арену мовних пригод, де зустрілися дитяча допитливість, батьківська мудрість, кмітливість, творчість і командний дух! Діти та батьки об'єдналися у дві змішані команди — «Мовні агенти» та «Мовні генії». Кожна команда мала свій девіз, бойовий настрій і величезне бажання перемогти! Але головне правило було одне: діти й дорослі — не суперники, а партнери! Розпочалося свято зі справжнього інтелектуального спринту! Учитель ставив запитання, а команди поспішали першими натиснути на дзвоник і дати правильну відповідь. Тут вирішували все швидкість реакції, знання та уважність! А потім із літер слова «ЛИСТОПАД» учасники намагалися скласти якомога більше коротких слів. Читати далі Блог вчителя Діхтяр Ірини Миколаївни

Віртуальна подорож крізь століття: восьмикласники відкривали таємниці Києво-Печерської лаври

До 975-ї річниці заснування Києво-Печерської лаври для учнів 8 класу Барабойської гімназії було організовано захопливу віртуальну подорож до однієї з найвизначніших історичних, духовних та культурних святинь України.

Не залишаючи стін рідної гімназії, школярі мали змогу перенестися до серця нашої столиці — Києва, де вже майже тисячу років височіє величний архітектурний ансамбль Києво-Печерської лаври. Під час віртуальної екскурсії восьмикласники поринули в далеке минуле, дізналися про історію заснування монастиря у 1051 році, його засновників — преподобних Антонія та Феодосія Печерських, а також про важливу роль Лаври в розвитку української культури, освіти, літописання та духовності. Далі Блог Под'ячевої Любові Леонідівни

Гарбузовий вернісаж: осінь, фантазія і трішки магії!

Хто сказав, що гарбуз — це лише осіння городина? У нашій гімназії він може стати казковим героєм, кумедним бешкетником, модною панянкою чи навіть справжньою зіркою! 🍂 

26 жовтня відзначали День гарбуза, тож ми вирішили додати цьому осінньому дню особливого настрою. Запропонували кожному класу принести по одному гарбузу й перетворити його на щось незвичайне. А далі почалося найцікавіше! 

Учні разом із класними керівниками взялися до творчої роботи. Хтось чаклував над гарбузовою усмішкою, хтось створював справжнього казкового персонажа, а хтось доводив, що для фантазії немає жодних меж. І ось звичайні гарбузи вже зовсім не схожі на себе! Кожен — зі своїм характером, настроєм та неповторною родзинкою. Подивіться лишень, яка краса в нас вийшла! Тут і веселі мордочки, і дивовижні персонажі, і справжні осінні композиції. Здається, кожен гарбуз має власну історію, яку тільки й чекає нагоди розповісти. А разом вони створили яскраву осінню виставку, повз яку неможливо пройти без усмішки. 

Найцінніше в цій історії — не самі гарбузи, а те, скільки фантазії, старання та спільної праці вклали в них діти й учителі. Адже коли твориш разом, навіть звичайна річ перетворюється на щось особливе! 

Дякуємо всім класним керівникам та учням, які підтримали нашу ідею й долучилися до гарбузового свята. Ви вкотре довели: для творчості потрібні не чарівна паличка, а гарна ідея, трішки фантазії та бажання творити разом!

📚 Майже 60 років із книгою в серці: Барабойська гімназія влаштувала особливу зустріч для Лариси Голіченко

Є люди, які дарують не просто знання — вони відкривають цілі світи. Є професії, які стають покликанням на все життя. А є люди, для яких книга — це набагато більше, ніж сторінки й слова. Це справа серця! ❤️ 

Саме такою людиною є Голіченко Лариса Володимирівна, яка присвятила бібліотечній справі майже 60 років свого життя! 

📖 26 жовтня, у Міжнародний день шкільних бібліотек, Барабойська гімназія запросила Ларису Володимирівну на особливу зустріч — не просто привітати, а від щирого серця подякувати за її багаторічну працю, відданість професії та безмежну любов до книги. 

Цього дня шкільний коридор перетворився на справжній коридор вдячності! ✨ Учні та колеги вишикувалися, щоб зустріти Ларису Володимирівну оплесками, теплими усмішками й щирими поглядами. У цій зворушливій миті було стільки тепла, поваги та вдячності, що жодні слова не змогли б передати всіх почуттів! 

Майже 60 років поруч із книгою — лише уявіть! Це ціле життя, сповнене турбот, щоденної праці, зустрічей із читачами та маленьких і великих відкриттів. Це покоління дітей, які переступали поріг бібліотеки, шукали цікаві історії, знаходили відповіді на свої запитання й робили перші кроки у безмежний світ знань. 

Адже шкільний бібліотекар — це не просто людина, яка видає книжки. Це порадник, помічник, хранитель мудрості й той, хто вміє запалити в дитячому серці любов до читання. А за кожною прочитаною сторінкою часто стоїть чиясь турбота, добре слово та вчасно простягнута книжка. 

І саме за це ми сьогодні говоримо «ДЯКУЄМО!» 💐 

Дякуємо, Ларисо Володимирівно, за Вашу невтомну працю, за відданість обраній справі, за роки, подаровані читачам, і за ту невидиму, але таку важливу працю, яка допомагає дітям зростати допитливими, мудрими та небайдужими. 

Ваша професійна дорога — це приклад любові до своєї справи, відповідальності й справжнього служіння людям. А сьогоднішня зустріч стала нагадуванням про те, як важливо цінувати тих, хто щодня творить добро, часто залишаючись за лаштунками шкільного життя. 

🌷 Ларисо Володимирівно, нехай добро, яке Ви дарували людям упродовж майже шести десятиліть, повертається до Вас сторицею! Бажаємо Вам міцного здоров’я, душевного тепла, радості, щасливих днів і ще безлічі приємних моментів! 

Барабойська гімназія пишається Вами та щиро дякує за Вашу працю! 

Бо книги зберігають історії, а люди, які присвячують їм своє життя, самі стають частиною історії. ❤️📚 

З повагою та вдячністю — колектив і учні Барабойської гімназії.

Ключ від бібліотеки — символ великої історії

Майже 60 років серед книжок, дитячих голосів, щирих усмішок і маленьких читачів, які приходили до бібліотеки за новою казкою… За кожною книжкою — своя історія, а за такими довгими роками праці — ціле життя, присвячене дітям. 

26 жовтня, у Міжнародний день шкільних бібліотек, до учнів 3-А та 3-Б класів завітала Голіченко Лариса Володимирівна — людина, для якої шкільна бібліотека стала справою всього життя. 

Для цих дітей вона не просто бібліотекарка. Колись Лариса Володимирівна підміняла їм уроки, а вони приходили до неї по книжки, обирали казки й відкривали для себе нові світи. І ось тепер вони знову зустрілися — уже на незвичайному уроці, де головними героями стали казки, дитяча кмітливість і любов до читання. 

Цього дня третьокласники впізнавали казкових героїв за уривками, продовжували прислів’я та виправляли плутанину в добре знайомих історіях. Лариса Володимирівна навмисно змінювала казкові події, а діти уважно слухали, помічали помилки й охоче доводили, як усе було насправді. Знайомі казки знову ожили, а разом із ними — радість відкриттів, азарт і щирі дитячі емоції. 

Та ця зустріч мала особливе значення. Адже цього дня відбулася подія, за якою стоять майже шість десятиліть відданої праці, — Лариса Володимирівна передала ключ від шкільної бібліотеки Бардаченко Віталіні Віталіївні та Бабич Олександрі Сергіївні. 

Маленький ключ, а скільки за ним спогадів! Книжкові полиці, знайомі обличчя, покоління учнів, які виростали, поверталися до улюблених історій і несли любов до читання далі. Тепер бібліотека продовжить свою історію в нових руках, з новими зустрічами та новими читачами. 

Особливо зворушливими стали слова вдячності, які діти адресували Ларисі Володимирівні. На знак поваги й любові вони подарували їй квіти. У цих дитячих словах і квітах — набагато більше, ніж просто привітання. Це вдячність за роки поруч, за турботу, за знайомство зі світом книг і за те тепло, яке залишається в пам’яті надовго. 

Майже 60 років — це не просто стаж роботи. Це покоління дітей, тисячі книжок і сотні історій, частиною яких стала Лариса Володимирівна. 

Дякуємо Голіченко Ларисі Володимирівні за багаторічну працю, любов до дітей і відданість бібліотечній справі. Нехай попереду буде ще багато приводів для усмішок, теплих зустрічей і приємних спогадів! 

Адже ключ можна передати з рук у руки, але любов до книги, яку людина роками дарувала дітям, продовжує жити в їхніх серцях.

Магія рідного слова: у гімназії стартував конкурс імені Петра Яцика!

У День української писемності та мови наша гімназія перетворилася на справжній осередок мовного єднання. 27 жовтня учні долучилися до масштабного марафону, присвяченого красі, силі та незламності українського слова. 

Цей особливий день розпочався з  відкриття І етапу ХХVII Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика. Найталановитіші мовознавці гімназії — учні 3–11 класів — виявили бажання випробувати свої сили. Вони взяли участь у І етапи конкурсу, демонструючи  щиру любов до рідної мови. Для кожного з них це не просто змагання, а можливість довести, що українська мова — це сучасна зброя і гордість. 

Дякуємо кожному, хто береже, плекає та розвиває українське слово! Вітаємо учасників конкурсу та бажаємо нашим юним філологам перемоги на наступних етапах! 💙💛

"Гарбузовий переполох у гімназії»: день яскравих барв, фантазії та гарного настрою!

26 жовтня у Барабойській гімназії панував справжній гарбузовий переполох! Цього дня звичайні шкільні будні перетворилися на яскраве осіннє свято, сповнене творчості, позитивних емоцій та помаранчевих барв! 

Ініціаторами проведення незвичайного заходу стали представники учнівського Парламенту, які вкотре довели: цікаві ідеї народжуються під час обговорень, а завдяки спільним зусиллям перетворюються на чудові шкільні події! 

Розпочався день із незвичайного дрескоду. Учні та вчителі додали до своїх образів помаранчеві елементи: футболки, шарфики, бантики, стрічки та різноманітні аксесуари. Здавалося, сама осінь завітала до нашої гімназії та розфарбувала її у свої найтепліші кольори! 

Справжньою родзинкою свята стала виставка творчих робіт «Гарбуз із характером». 

Кожен клас отримав завдання створити власного гарбузового героя, прикрасивши звичайний гарбуз без вирізання. І тут фантазія школярів розгулялася на повну! 

Капелюшки, оченята, стрічки, кумедні обличчя та оригінальні аксесуари перетворили звичайні гарбузи на справжніх персонажів із власним характером! 

Кожна робота була особливою, адже за нею стояли дитяча фантазія, креативність, спільні ідеї та бажання здивувати. Далі Блог Под'ячевої Любові Леонідівни

Майже 60 років відданості книзі та дітям: зворушлива зустріч поколінь у Всесвітній день шкільних бібіліотек

26 жовтня, у Всесвітній день шкільних бібліотек, у Барабойській гімназії відбулася особлива зустріч, яка поєднала радість спілкування з казкою, щирі слова вдячності та зворушливий момент передачі бібліотечної справи новому поколінню. 

Цього дня до учнів 3-А та 3-Б класів завітала бібліотекарка Голіченко Лариса Володимирівна — людина, яка присвятила нашому закладу майже 60 років свого життя, відкриваючи для багатьох поколінь школярів чарівний світ книги. 

На дітей чекала цікава зустріч із казкою. Школярі уважно слухали казкову історію та намагалися відгадати, про кого в ній розповідається. Потім пригадували народні прислів’я, продовжували їх і перевіряли свою кмітливість у грі «Правда чи неправда», визначаючи, які твердження про казки правильні, а які — ні. 

Діти активно долучалися до завдань, пригадували улюблених казкових героїв і з цікавістю виконували всі випробування. 

Казки не лише захоплюють своїми пригодами, а й навчають нас бути добрими, чесними, сміливими та справедливими. А ще вони нагадують, що книга може стати справжнім другом і відкрити перед нами цілий світ дивовижних історій. 

Та цього дня на всіх чекав ще один особливий, надзвичайно хвилюючий момент… 

Майже 60 років Лариса Володимирівна була берегинею книжкового світу нашого закладу. За цей час змінилося не одне покоління учнів, виросли діти, які колись уперше переступили поріг бібліотеки, стали дорослими, привели до школи вже своїх дітей. А Лариса Володимирівна незмінно зустрічала маленьких читачів, допомагала обирати книги, радила, підтримувала та прищеплювала любов до читання. Далі Блог Под'ячевої Любові Леонідівни