Напередодні Різдва та Нового року, коли у повітрі відчувається запах хвої, мандаринів та надії, у Барабойської гімназії народжувалося щось особливе. Не гучне. Не показове. Але дуже справжнє. Учні взяли до рук олівці, фарби та аркуші паперу — і почали творити серцем. На дитячих малюнках з'являлися прапори, ангели-охоронці, сонце над українським небом, міцні воїни з добрими очима. На аркушах — прості слова, які промовляють більше за будь-які гучні промови: «Дякую за мій ранок», «Повертайтеся живими», «Ми віримо у вас».
Це не були шаблонні фрази. Кожен лист — маленький всесвіт, наповнений вдячністю, повагою та дитячою вірою у добро. У кожному рядку — розуміння того, що саме завдяки захисникам у школі звучить сміх, горять вогники на ялинці і можна мріяти про майбутнє.
Учні різного віку вкладали у свої роботи щирі емоції. Хтось малював мовчки, зосереджено. Хтось перечитував лист по кілька разів, щоби не пропустити жодного важливого слова. Бо писали тим, хто тримає землю і небо.
Сьогодні ці листи та малюнки вже зібрані разом. Акуратно складені. Наповнені теплом дитячих рук та світлом дитячих сердець. Вони готові вирушити в дорогу - туди, де Різдво часто зустрічають не вдома, а в окопах; де новорічні бажання прості й сильні: вистояти, зберегти, захистити. І тепер ці послання чекають на свого адресата. Чекають, щоб зігріти. Підтримати. Нагадати: про вас пам'ятають. Вас чекають. Вам дякують.
Бо іноді один дитячий малюнок може стати сильнішим за броню.
А одне щире «дякую» — справжнім різдвяним дивом!
Немає коментарів:
Дописати коментар