8 травня – це день, коли минуле зустрічається з майбутнім біля підніжжя гранітних обелісків, щоб нагадати нам про ціну світу та незламність людського духу.
Тому сьогодні в День пам'яті та примирення учнівство та педагоги Барабойської гімназії разом із старостою села Мурашко Валентиною Володимирівною зібралися біля Обеліска загиблим воїнам-односельцям, щоб схилити голови у глибокій шані.
Дивлячись на юних гімназистів з маками пам'яті на грудях, розумієш: ми не забули і ніколи не забудемо. Присутність працівників Барабойського старостинського округу наголосила на важливості єдності громади. Це той момент, коли влада, освіта та підростаюче покоління стають одним цілим у прагненні вшанувати тих, хто боровся за нашу землю десятиліття тому, і тих, хто боронить її сьогодні.
Замість офіційних пафосних промов — щирі емоції та оберемки весняного бузку. Ці квіти, що розквітають саме у травні, стали символом вічного відновлення життя. Коли діти покладали оберемки квітів до підніжжя меморіалу, здавалося, що холодний камінь оживає від тепла юних сердець.
Сьогодні День пам'яті та примирення набуває для кожного українця нового, щемливого змісту. Ми проводимо паралелі між героями минулого та сучасними титанами, які захищають наш спокій.
Покладання квітів у с. Барабой — це наш маніфест. Ми пам'ятаємо про подвиг предків. Ми віримо у силу наших сучасників. Ми знаємо, що світло завжди перемагає темряву.
Ніколи знов! Сьогодні ми кажемо: пам'ятаємо, стоїмо і обов'язково переможемо!
Слава Україні! Слава її героям усіх часів!
Немає коментарів:
Дописати коментар