Свічки пам’яті: імена, які назавжди з нами

На жаль, наша пам’ятна дошка у Барабойській гімназії стала більшою. На ній з’явилися нові імена наших Захисників — тих, хто віддав своє життя за Україну, за рідну землю, за можливість для кожного з нас жити й мріяти. 

Тепер їх стало більше… Більше наших Героїв, які назавжди залишаться янголами-Захисниками. 

Біля пам’ятної дошки учні та працівники гімназії вшанували їхню пам’ять хвилиною мовчання та запалили свічки. Особливо символічно було бачити ці маленькі вогники в руках дітей. Дітей, які сьогодні навчаються, сміються, мріють і будують своє майбутнє саме завдяки тим, кого ми згадуємо сьогодні. У кожній свічці — наша вдячність, наша пам’ять і наше щире «дякуємо». 

Ми не можемо повернути їх до життя. Не можемо змінити минуле. Але можемо пам’ятати. Можемо говорити про них, називати їхні імена, розповідати дітям про людей, які стали на захист своєї країни й заплатили за це найвищу ціну. 

Пам’ятна дошка — це не просто імена та фотографії. Це частина історії нашої гімназії, нашого села, наших родин. І кожне ім’я на ній — це історія, яку ми зобов’язані зберегти. 

Світла пам’ять нашим Захисникам. 

Дякуємо за життя. Дякуємо за майбутнє. 

Пам’ятаємо кожного.

Пам’ятаємо тих, хто віддав найдорожче ...

У День захисників і захисниць України учні Барабойської гімназії відвідали місцеве кладовище, щоб квітами та щирими словами вшанувати пам’ять наших Захисників. 

Біля кожної могили звучали імена тих, хто віддав своє життя, захищаючи Україну. Згадували, якими вони були за життя: добрими й щирими, працьовитими та веселими, турботливими синами, чоловіками, батьками, друзями, односельцями. За кожним іменем — окрема людська історія, родина, мрії та життя, яке мало б тривати. 

Сьогодні їх немає поруч, але вони залишаються частиною нашої громади, нашої пам’яті та нашого майбутнього. Їхні імена живуть у спогадах рідних, у розповідях тих, хто їх знав, і в серцях тих, заради кого вони боролися. 

Покладаючи квіти до могил, учні висловили свою вдячність за найдорожче, що наші Захисники могли віддати, — за їхнє життя. За можливість сьогодні навчатися, рости, мріяти, будувати плани й просто жити на своїй землі. 

Пам’ятати — означає не дозволити їхнім іменам зникнути. 

Пам’ятати — означає берегти історії про них і передавати їх наступним поколінням. 

Щиро дякуємо нашим Захисникам за їхню мужність, любов до України та найвищу ціну, яку вони заплатили за наше майбутнє. 

Вічна пам’ять і шана Героям. 

Пам’ятаємо кожного. Не забудемо.

Кольори нашого настрою

Сьогодні до наших першокласників завітала практичний психолог Голіченко Ольга Вікторівна. Головною метою нашої зустрічі було допомогти дітям краще пізнати себе й одне одного, навчитися розуміти свої емоції, відкрито говорити про них та створювати у класі атмосферу довіри, дружби й підтримки. 

Зустріч розпочалася з цікавого запитання: «З яким настроєм ви сьогодні прокинулися?» Діти обирали своє «внутрішнє небо»: у когось світило сонечко, у когось ішов дощик, а в когось навіть гримів грім. І кожен настрій був важливим, адже всі ми можемо відчувати по-різному. 

Потім першокласники уважно слухали казку, разом аналізували її, міркували над вчинками героїв та ділилися своїми думками. 

Особливо теплою стала хвилинка у дружньому колі, коли діти бажали одне одному добра, радості, гарного настрою та дружби. Такі прості слова допомагають дітям відчути, що вони — частинка одного дружного класу. 

На завершення було незвичайне завдання з кольорами: зеленим діти розмальовували себе, червоним — своїх друзів, а для вчителя обирали будь-який інший колір. 

Наша спільна мета — щоб кожна дитина почувалася у класі комфортно й упевнено, вміла розуміти власні почуття, поважати почуття інших, знаходити друзів і не боялася бути собою. Адже школа — це не лише уроки, а й місце, де ми вчимося дружити, підтримувати одне одного та зростати разом.

Шлях козацької слави

«Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього», — писав Максим Рильський. 

До Дня Українського козацтва, який відзначаємо 1 жовтня, у шкільному коридорі оформлено тематичну книжкову виставку «Шлях козацької слави». 

На її полицях — книги про славних гетьманів, козацькі походи, традиції, легенди та героїчні сторінки історії України. Виставка дає можливість учням навіть під час звичайної перерви зупинитися біля книги, погортати її сторінки та відкрити для себе цікаві факти про минуле нашого народу. 

Козацька слава — це пам’ять про мужність, волелюбність і відданість рідній землі. І наше завдання — берегти цю пам’ять та передавати її наступним поколінням. 

Не вмирає наша слава, не вмирає наша честь!

Маленькі руки — велика вдячність.

1 жовтня Україна відзначає День Захисників і Захисниць України — день вдячності, поваги та шани тим, хто боронить нашу державу, її свободу, незалежність і наше мирне майбутнє. У 2 класі цей день став нагодою поговорити з дітьми про те, що означає бути захисником, чому важливо дякувати нашим воїнам і як навіть маленькі добрі справи можуть стати великою підтримкою. Під час тематичної бесіди діти пригадали, що серед тих, хто захищає Україну, є не лише чоловіки, а й багато мужніх жінок-захисниць. Говорили про силу, мужність, відповідальність, взаємодопомогу та любов до Батьківщини. Читати далі Блог вчителя Діхтяр Ірини Миколаївни

День захисників і захисниць — свято мужності, честі та безмежної вдячності

1 жовтня Україна відзначає День захисників і захисниць — свято мужності, честі та безмежної вдячності тим, хто тримає небо над нашою країною. З цієї нагоди для учнів 7-А касу було проведено захопливу та патріотичну виховну годину, яка поєднала в собі елементи командного змагання, інтелектуального квесту та творчої рефлексії. 

Головною метою заходу було поглибити знання учнів про українське військо, розвинути логічне мислення та виховати почуття глибокої поваги до сучасних героїв. Захід розпочався з емоційного налаштування та поділу класу на команди. Щоб «розігріти» кмітливість учасників, класний керівник запропонувала розминку «Правда чи фейк». Учні вчилися критично мислити, відрізняючи реальні факти про українську армію та історію козацтва від вигаданих міфів. Цей етап задав динамічний темп усій зустрічі та налаштував підлітків на командну роботу. Центральною частиною виховної години став квест «Код Незламності», де команди змагалися у швидкості, кмітливості та знаннях. Він складався з трьох тематичних завдань: 

• Завдання 1: «Логіка військового» Кожна команда отримала аркуш із зашифрованими абревіатурами, які сьогодні знає кожен українець (ЗСУ, ППО, ГУР, ДСНС тощо). Завдання полягало в тому, щоб за 2 хвилини правильно розшифрувати абревіатури та згадати, за яку лінію оборони чи безпеки відповідає кожна структура. Учні продемонстрували відмінні знання та довели, що логіка й обізнаність — це також важлива зброя. 

• Завдання 2: «Сучасна зброя» (Анаграми) Цей раунд вимагав максимальної концентрації. Учні розшифровували анаграми, у яких були заховані назви легендарної техніки та зброї, що допомагає нашим воїнам на фронті (як-от «Хаймарс», «Байрактар», «Патріот» тощо). 

• Завдання 3: «Мудрість поколінь» Блок був присвячений зв'язку традицій. Команди збирали докупи розсипані українські прислів'я та приказки про козацьку славу, мужність, відвагу та любов до Батьківщини, згадуючи коріння нашої незламності. 

Фінальним і найчуттєвішим акордом виховної години стала творча хвилинка. 

Учні записували на паперових серцях найтепліші слова подяки, побажання та молитви для наших захисників і захисниць. Ця рефлексія дозволила кожній дитині висловити свій особистий прояв поваги та усвідомити, що наш тил — це міцна підтримка для фронту. Кожен учасник заходу не лише перевірив свої знання, а й залишив частинку свого серця у спільній подяці тим, завдяки кому ми маємо змогу навчатися та жити під вільним українським небом.