24.12.25

Ялинка, що засяяла вірою у диво

У Барабойській гімназії цього року зима прийшла не лише з легким снігом та морозним подихом, а й із справжнім дивом — у стінах закладу засяяла новорічна красуня-ялинка. Вона мовби принесла із собою тепло, затишок і передчуття свята, наповнивши коридори світлом, блиском та добрим настроєм. Цьогоріч початок новорічної казки розпочався з творчого діалогу. Перш ніж зелена красуня засяяла у всій своїй величі, педагоги мали кілька варіантів її перевтілення. Обговорювали кольори та стиль, представляли класичну стриманість, сучасний мінімалізм, теплі родинні мотиви та навіть сміливі дизайнерські акценти. Кожна ідея була особливою, кожна зі своїм настроєм, відчуттям. Та в щирих розмовах і спільних мріях народилося єдине рішення: ця ялинка має бути іншою, не схожою на жодну з попередніх років. Вона мала здивувати, обновити простір та стати символом змін, єдності та творчості. Саме так і сталося. З особливим трепетом та натхненням педагоги гімназії взялися до чарівної справи. У кожній іграшці — їхня фантазія, у кожній стрічці — любов, у кожного вогника — щире бажання подарувати дітям відчуття свята. Ялинку прикрашали не лише руками — її прикрашали серцями. Тут не було випадкових деталей: кожна прикраса шепотіла про добро, турботу та віру в диво. Спільна праця перетворилася на справжнє свято єдності, де різні ідеї злилися в одну гармонійну композицію, де панували усмішки, творчість та справжній новорічний настрій. 
Тепер ця зелена красуня велично прикрашає приміщення Барабойської гімназії, зустрічатиме учнів та гостей, нагадуючи про диво, яке народжується там, де є згуртованість, доброта та віра у казку. Вона величаво, але пошепки промовляє всім: школа — це не лише про знання, а й про тепло, світло та спільну радість. 
Нехай її світло надихає на нові звершення, а наступний рік принесе мир, радість і здійснення найзаповітніших мрій.

21.12.25

«Ялинка – 2025»: новорічна магія, створена руками дітей та батьків

Новорічні свята — це час дива, творчості та щирих емоцій. Саме таку атмосферу подарувала виставка-конкурс «Ялинка – 2025», у якій із задоволенням взяли участь учні та батьки  1–9 класів нашої гімназії. 
Цьогорічна виставка стала справжнім святом фантазії. Кожна ялинка — унікальна: хтось створював її з паперу, хтось із природних матеріалів, а дехто використав вторинну сировину, поєднавши творчість з екологічною свідомістю. У роботах відчувалася любов до деталей, новорічний настрій і безмежна дитяча уява. 
Особливо приємно було бачити, як до створення ялинок долучалися не лише учні, а й батьки — разом вони перетворювали звичайні матеріали на маленькі витвори мистецтва. Конкурс «Ялинка – 2025» став чудовою нагодою: розвинути креативність та естетичний смак; виховати дбайливе ставлення до природи; створити позитивний емоційний фон напередодні Нового року. 
Дякуємо всім учням, педагогам і батькам за активність, натхнення та новорічну казку, яку ви подарували нашій гімназії. Нехай ця виставка стане доброю традицією і надихає на нові творчі звершення у 2026 році! Далі Блог Под'ячевої Любові Леонідівни

18.12.25

Ми отримали. Ми вдячні. Ми тримаємось.

Наступного дня після відправлення коробок у Барабойської гімназії сталося те, заради чого все й починалося. Телефони ожили, навіть під час відсутності світла та зв’язку. Повідомлення з'являлися одне за одним — короткі, прості, але неймовірно сильні та щирі. Це була відповідь із передової. 
З різних напрямків, з різних точок фронту, з різних реальностей, де немає шкільних дзвінків, але є вибухи. І всюди ті самі слова: «Дякуємо». Вони прилітали, мов сигнали: коробки отримали, допомога дійшла, зв'язок встановлено. 
Хлопці писали, що чай уже закипів у бліндажі. Що носки стали справжнім порятунком після сирих окопів. Що солодощі зникли миттєво — бо смак дому не має терміну зберігання. Що ліки - вчасно. Завжди вчасно. І між рядками читалося головне: «Ви поруч, навіть якщо далеко». 
У школі ці повідомлення передавали одне одному, перечитували, розкидали по групам аби всі побачили. Для учнів це був момент істини: те, що ти зробив своїми руками, вже там — на фронті. Для вчителів – тиха гордість. Для батьків — відчуття, що виховують дітей, які здатні бути корисними країні. 
Фронт і тил на мить стали ближчими. Між ними більше не було кілометрів — лише вдячність, що рухалася з обох боків. Коробки поїхали із теплом, а повернулися — словами вдячності. І ці слова стали найціннішим подарунком для всієї Барабойської шкільної родини. 
Бо війна — це не лише зброя. Це про зв'язок. І коли він працює – Україна тримається.

Стиль. Сила. Перемога.

Учениця 5-Б класу Барабойської гімназії, Томіловська Мілана, цього разу своєю нестримною енергією та талантом запалила сцену Чемпіонату України та Національної Першості IDF з сучасних танців «LIFE IN DANCE», що відбувся у Києві 5-7 грудня 2025 року. 
Цей масштабний танцювальний форум, де рух стає мовою, а ритм — серцебиттям, об'єднав понад 4000 учасників зі всіх куточків України, перетворивши його на справжній вибух талантів та емоцій. І серед цієї бурхливої конкуренції Мілана знову тріумфувала, довівши, що вік — лише число, коли йдеться про справжню пристрасть і любов до танцю. 
Розглядаючи фотографії Мілани, відразу відчувається її унікальний стиль та впевненість. Мілана не просто танцює – вона живе у танці. Чи то у строгому, але стильному хіп-хоп образі (для категорії «Street»), чи то в лаковому чорному костюмі на фоні синього блиску, чи в яскравому салатовому вбранні з номером 874 — вона завжди виглядає цілісною та захопленою. 
Уже в наступному виході постає у яскравому, дещо сухвалому образі для виступу: блискучі чорні штани з високим розрізом, джинсова куртка з акцентними плечима та окуляри-невидимки. Це вбрання ідеально підкреслює її сміливість та артистизм у жанрі Street Dance. 
І, звичайно, вже наступні кадри демонструють Мілану з її заслуженими нагородами. Світлина із чисельними золотими, срібними та бронзовими медалями на мармуровій поверхні підтверджує, що успіх Мілани не був випадковим. Її очі випромінюють гордість та зосередженість, відбиваючи важку працю, вкладену в цю перемогу. Це результат багаторазових блискучих виступів у різних категоріях Всеукраїнських змагань. 
Участь Мілани Томіловської у такому престижному заході, що є відбірковим на Чемпіонат Світу IDF, є колосальним досягненням. Вона вкотре довела, що поєднання навчання та професійного спорту можливе, і що учні нашої гімназії здатні підкорювати вершини всеукраїнського рівня. А також - це приклад того, як наполегливість, талант та підтримка можуть перетворити мрію на реальність. Її перемоги на «LIFE IN DANCE» не просто медалі, це історія про силу духу маленької українки, яка сміливо вийшла на велику сцену та підкорила серця журі та глядачів. 
Бажаємо Мілані нових, ще більш оглушливих перемог на міжнародній арені!

Техніка «Кордони»

Особисті кордони — це не про віддалення від людей і не про егоїзм. Це про усвідомлене «так» і чесне «ні». Про здатність залишатися в контакті з іншими, не втрачаючи контакту з собою. 
Кордони починаються з тілесних відчуттів: напруги, втоми, роздратування, тривоги. Саме тіло часто першим сигналізує, що межі порушені. Психологічно це може проявлятися у складності відмовляти, хронічному почутті провини, бажанні «бути зручним» або страху конфлікту. Читати далі Блог практичного психолога Голіченко Ольги Вікторівни

Карта емоцій — щоб краще розуміти себе та свої стани




Перевірте, наскільки ви подбали про себе у 2025 році

Психологічне бінго, яке допоможе зрозуміти, що ви вже робите для свого емоційного розвитку. Кожна клітинка — маленький крок про турботу про себе, прийняття своїх емоцій та власних потреб. Якщо вам вдалося викреслити 4 клітинок поспіль — це означає, що ви робите свідомі дії для підтримки власного психоемоційного здоров’я. Читати далі Блог практичного психолога Голіченко Ольги Вікторівни



Коробки, що не можуть чекати

У шкільному приміщенні Барабойської гімназії коробки, охайно складені та підписані, «стояли мовчки», але кожна з них уже «знала» свій маршрут. Вони не були створені для довгого зберігання — їх чекала далека та нелегка дорога. Саме тут відбулася передача зібраної допомоги представнику Благодійного фонду «Гонор» — Давидчуку Вадиму. Без лишнього пафосу, але з великою повагою. Вчителі взяли в руки і понесли коробки далі — із теплих шкільних коридорів у реальність війни. 
У цих коробках було більше ніж речі. Там — турбота, складена всім порівну. Щоб відкрив коробку — і відчув: це з дому. 
Представник фонду «Гонор» приймав вантаж шанобливо і зосереджено, ніби отримував не просто допомогу, а довіру. Бо довіра — це найцінніше, що тил передає фронту. Вже того ж дня коробки мали вирушити далі — туди, де кожна дрібниця має вагу. 
Дорога на передову – коротка для машин, але довга за значенням. Вона поєднує дитячі руки, що приносили солодощі, з руками військових, які тримають зброю. Вона з'єднує класні кімнати з окопами, мирне життя — з боротьбою за нього. 
Ця передача стала ще одним доказом: Барабойська гімназія – частина великого спільного фронту. Тут не просто навчають. Тут діють. Швидко, відповідально, з вірою у тих, хто захищає. 
І коли машина рушила, з нею поїхало найголовніше — відчуття: Україна обов'язково переможе.

Тиждень вдячності, запакований у турботу

У Барабойської гімназії тиждень вдячності Збройним Силам України не мав гучного фіналу з аплодисментами. Його кульмінацією стала тиша — зосереджена, поважна, сповнена сенсу. Саме в такій тиші народжується справжня вдячність, яка стає істинним виявом єдності, людяності та поваги до тих, хто тримає наше небо і землю. 
Протягом тижня гімназія жила особливим ритмом і спільною метою. Учні, батьки, вчителі та всі небайдужі несли те, що могло зігріти, підтримати, нагадати: ми про вас пам'ятаємо. Серветки і теплі шкарпетки, чай і кава, цукор і солодощі, ліки та інші необхідні речі — кожен пакунок ніс у собі частинку тепла. 
Коли настав час підсумків, у шкільних коридорах з'явилися коробки — не просто картонні, а наповнені змістом. Їх укладали з особливою уважністю: так, щоби кожен захисник отримав усе потроху. Трохи тепла для тіла, трохи солодкого для настрою, трохи турботи для серця. Ніщо не було випадковим — усе з думкою про тих, хто щодня ризикує заради нас. Хтось шанобливо перераховував, хтось підкладав ще одну пачку чаю «про всяк випадок», хтось тихо казав: «А давайте щоб усім порівну». У цих словах було більше патріотизму, ніж у будь-яких промовах. 
Цей тиждень довів: вдячність — це не лише слова. Це конкретні дії, спільна праця й відчуття плеча поруч і, що Барабойська гімназія — це не лише про знання, а й про виховання справжніх громадян, здатних співчувати та підтримувати. 
Нехай ці коробки доїдуть до адресатів якнайшвидше. Нехай вони принесуть віру, тепло та впевненість, що тут, в тилу, про вас думають і чекають на вас. 
І поки в наших серцях живе вдячність, Україна вистоїть! Бо ЗСУ тримають фронт! 
А ми тримаємо їх у думках і в діях!

16.12.25

Светровий настрій у 1 класі

Цього дня у нашому класі було не просто тепло, а по-різдвяному затишно! Ми відзначали День різдвяного светра — свято гарного настрою, яскравих візерунків і усмішок. Першокласники та першокласниці із захопленням прослухали цікаву розповідь про те, звідки з’явився цей незвичайний день і чому різдвяний светр став справжнім символом зимових свят. А потім на дітей чекала весела частина — складання тематичних пазлів. Робота кипіла: хтось шукав потрібний шматочок, хтось допомагав друзям, а хтось просто радів результату. Заняття пройшло легко, весело й дуже по-зимовому. Різдвяні светри подарували нам тепло не лише зовні, а й у серцях. Читати далі Блог вчителя Діхтяр Ірини Миколаївни

Ювілей, наповнений спогадами і вдячністю

Сьогодні шкільна родина зібралася з особливого приводу — щоб привітати з ювілеєм нашу Валентину Леонідівну. 
Це був теплий і щирий день, наповнений словами вдячності та добрими спогадами. 
З вітаннями звернулися учні, вчителі, батьки. Особливо зворушливими стали неочікувані привітання від уже дорослих дітей, для яких Валентина Леонідівна була першою вчителькою, від її перших випускників, а також від педагогів, які колись працювали поруч і сьогодні знову висловили слова подяки керівнику за спільний шлях, підтримку та віру. 
У цих словах — щира вдячність Учителю, який надихав, підтримував і допомагав повірити в себе, та Керівнику, поруч із яким хотілося працювати й розвиватися. 
Бажаємо Валентині Леонідівні міцного здоров’я, душевної рівноваги, натхнення і бажання творити. 
Нехай поруч завжди буде надійна підтримка, а шкільна родина й надалі залишається опорою та єдністю у спільній справі.

15.12.25

А думка людська пам'ятатиме вас...

14 грудня 2006 року в Україні на державному рівні вперше відзначили День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Ця дата була обрана невипадково: саме 14 грудня 1986 року офіційно завершили будівництво саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком ЧАЕС, що стало ключовим етапом у подоланні найбільшої техногенної катастрофи ХХ століття. Читати далі Блог шкільного бібліотекаря Голіченко Лариси Володимирівни

11.12.25

Пальчики у фарбі, ялинки — на папері

Сьогодні під час заняття мистецтва у наших першокласників було по-справжньому зимове диво! Ми поговорили про зиму — про пухкий сніг, морозні візерунки та святковий настрій, який вже непомітно підкрадається до нас. А потім настала найцікавіша частина — малювання ялиночки відбитками пальчиків! Фарби миготіли, пальчики сміялися, а дітки старанно торкалися до паперу, створюючи маленькі кольорові відбитки. З кожного такого "пальчик-тук" народжувалася своя чарівна, пухнаста й дуже весела ялинка. У класі панувала атмосфера натхнення й передсвяткової магії. Читати далі Блог вчителя Діхтяр Ірини Миколаївни