Осінній детектив: що змінилося навколо нас?

Що змінюється в природі та житті людей восени? — саме це питання стало відправною точкою нашого уроку-екскурсії у 2 класі. Цього разу класна кімната перетворилася на справжню лабораторію просто неба, адже найкраще пізнавати природу — безпосередньо спостерігаючи за нею. Під час прогулянки діти уважно придивлялися до навколишнього світу та шукали осінні прикмети. Спостерігали, як змінилося забарвлення листя, які дерева вже почали скидати свій осінній убір, як змінилася трава та небо. Школярі помічали те, що часто залишається непомітним у поспіху: стало прохолодніше, дні коротшають, сонце світить інакше, природа поступово готується до зимового відпочинку. Наші другокласники та другокласниці не просто спостерігали, а досліджували. Читати далі Блог вчителя Діхтяр Ірини Миколаївни

Від Покрови до сакральної музики: коли мистецтво говорить серцем

Урок мистецтва 1 жовтня у 7 класі став особливим поєднанням музики, архітектури, традицій та творчості. Тему «Радуйся, Маріє…» або сакральна музика. Синтез мистецтв у храмі: культова архітектура пов’язали зі святом Покрови Пресвятої Богородиці. Учні та учениці дізналися, що храм — це не лише архітектурна споруда, а простір, у якому гармонійно поєднуються різні види мистецтва: архітектура, музика, живопис, декоративне мистецтво та світло. Розглянули особливості культової архітектури, звернули увагу на куполи, арки, дзвіниці, декоративне оздоблення та особливості храмового простору. Під час слухання сакральної музики школярі визначали її характер, настрій, тембр і звучання. Говорили про те, як музика може передавати урочистість, спокій, духовність, світло та надію. Особливу увагу приділили образу Покрови та його відображенню в українській культурі. Читати далі Блог вчителя Діхтяр Ірини Миколаївни

Листівка, у якій живе вдячність: теплі слова для наших Захисників і Захисниць

Всесвітній день листівки у нашій гімназії став чудовою нагодою не просто творити власноруч, а й подарувати частинку свого тепла тим, хто щодня стоїть на захисті України. Цього дня учні та учениці нашої гімназії долучилися до створення листівок для наших Захисників і Захисниць. Дитячі руки вирізали, клеїли, малювали, прикрашали, а дитячі серця підказували найважливіші слова — слова вдячності, підтримки, поваги та побажання миру. Кожна листівка вийшла особливою. Десь розквітли українські символи, десь замайорів синьо-жовтий прапор, а десь з'явилися щирі дитячі побажання.  Але найцінніше — не папір і не яскраві кольори. Читати далі Блог вчителя Діхтяр Ірини Миколаївни

Посвята п’ятикласників у козачата

1 жовтня у Барабойській гімназії відзначили День захисників і захисниць України та День українського козацтва. Цього дня для учнів 5-го класу відбувся особливий захід — урочиста посвята в козачата, яка поєднала патріотичне виховання, спортивні випробування та справжній козацький дух.  

П’ятикласники стали учасниками смуги перешкод та спортивних естафет, де продемонстрували спритність, силу, витривалість і вміння працювати в команді. На юних козачат чекали різноманітні випробування: перетягування канату, стрибки в мішках, армреслінг та інші спортивні завдання. 

Для учнів ці змагання стали першими козацькими випробуваннями та символічним початком їхнього шляху козачат. Діти із завзяттям долали перешкоди, підтримували одне одного та змагалися заради командного результату. 

На святі були присутні почесні гості — наші Захисники Созанський Руслан Миколайович та Мачак Олег Михайлович. Які привітали учнів із посвятою та побажали їм справжнього козацького духу, не боятися труднощів, підтримувати одне одного, бути дружними та згуртованими, проявляти силу, витримку й наполегливість. 

Свято пройшло весело, динамічно та по-козацьки завзято. Воно подарувало дітям яскраві емоції, командний дух і нові враження, а головне — стало символічним знайомством із козацькими традиціями мужності, братерства та любові до рідної України. 

Нехай шлях наших юних козачат буде сповнений добрих справ, перемог, дружби та любові до України!

Смак єдності та козацького тепла: особливий гість у нашій їдальні!

День Захисників і Захисниць України, свято Покрови та День українського козацтва — особливі дати для кожного з нас. Сьогодні наша шкільна їдальня перетворилася на справжню гостинну козацьку світлицю, де панували затишок, щирі посмішки та родинне тепло. 

А створив цей особливий настрій дорогий і почесний гість — тато-захисник Созанський Руслан Миколайович, який завітав до нас. Як і колись у запеклих січах козаки збиралися за спільним куренем, так і сьогодні наша шкільна родина об’єдналася за теплим обідом, відчуваючи міцне плече та підтримку справжніх Героїв. 

Діти були щиро раді такій зустрічі, адже немає нічого ціннішого, ніж наживо відчути турботу і силу тих, хто боронить нашу Батьківщину. 

Щиро дякуємо всім нашим Захисникам і Захисницям за те, що маємо змогу жити, вчитися і збиратися за мирним столом.

Незламні серця України

У День Захисника і Захисниць України ми з особливою вдячністю говоримо про тих, хто тримає над нами мирне небо. 

До учнів 6-Б класу завітав батько учня цього класу — Созанський Руслан Миколайович. Під час щирої та відвертої розмови з дітьми пан Руслан обговорив надзвичайно важливі питання: хто такий справжній Захисник, якими рисами він має володіти і чому любов до рідної землі починається з відповідальності за свої вчинки. Школярі із захопленням слухали про те, що захищати Україну можна на різних фронтах — і на передовій зброєю, і чесною працею, і добрими справами щодня. 

А оскільки в минулому Руслан Миколайович був футболістом, розмова продовжилася і на спортивну тему. Тато поділився спогадами про спорт, розповів про важливість командного духу, витримки та дисципліни, які допомагають як на футбольному полі, так і під час захисту Батьківщини. На згадку про цей візит було вручено символічний брелок у вигляді м’яча — як знак поваги до його спортивного минулого та теперішнього героїчного досвіду. 

А учні 3-А та 3-Б класів передали нашим Захисникам особливі листівки та власноруч зроблені подарунки, в які діти вклали всю свою дитячу любов, подяку і віру в Збройні Сили України. 

Особливо зворушливою миттю стала зустріч Руслана Миколайовича з Серпеніновою Оленою Олександрівною, матір'ю загиблого Героя Ростислава. Ця щира і трепетна розмова глибоко запала в серця кожного присутнього, нагадуючи про велику ціну нашої свободи та нерозривний зв'язок поколінь. 

Щиро дякуємо Руслану Миколайовичу за те, що завітав до нашої шкільної родини, за  приділений дорогоцінний час та захист нашої країни! 

Низький уклін усім Захисникам і Захисницям України! 

Разом — до Перемоги! Слава Україні!

Свічки пам’яті: імена, які назавжди з нами

На жаль, наша пам’ятна дошка у Барабойській гімназії стала більшою. На ній з’явилися нові імена наших Захисників — тих, хто віддав своє життя за Україну, за рідну землю, за можливість для кожного з нас жити й мріяти. 

Тепер їх стало більше… Більше наших Героїв, які назавжди залишаться янголами-Захисниками. 

Біля пам’ятної дошки учні та працівники гімназії вшанували їхню пам’ять хвилиною мовчання та запалили свічки. Особливо символічно було бачити ці маленькі вогники в руках дітей. Дітей, які сьогодні навчаються, сміються, мріють і будують своє майбутнє саме завдяки тим, кого ми згадуємо сьогодні. У кожній свічці — наша вдячність, наша пам’ять і наше щире «дякуємо». 

Ми не можемо повернути їх до життя. Не можемо змінити минуле. Але можемо пам’ятати. Можемо говорити про них, називати їхні імена, розповідати дітям про людей, які стали на захист своєї країни й заплатили за це найвищу ціну. 

Пам’ятна дошка — це не просто імена та фотографії. Це частина історії нашої гімназії, нашого села, наших родин. І кожне ім’я на ній — це історія, яку ми зобов’язані зберегти. 

Світла пам’ять нашим Захисникам. 

Дякуємо за життя. Дякуємо за майбутнє. 

Пам’ятаємо кожного.

Пам’ятаємо тих, хто віддав найдорожче ...

У День захисників і захисниць України учні Барабойської гімназії відвідали місцеве кладовище, щоб квітами та щирими словами вшанувати пам’ять наших Захисників. 

Біля кожної могили звучали імена тих, хто віддав своє життя, захищаючи Україну. Згадували, якими вони були за життя: добрими й щирими, працьовитими та веселими, турботливими синами, чоловіками, батьками, друзями, односельцями. За кожним іменем — окрема людська історія, родина, мрії та життя, яке мало б тривати. 

Сьогодні їх немає поруч, але вони залишаються частиною нашої громади, нашої пам’яті та нашого майбутнього. Їхні імена живуть у спогадах рідних, у розповідях тих, хто їх знав, і в серцях тих, заради кого вони боролися. 

Покладаючи квіти до могил, учні висловили свою вдячність за найдорожче, що наші Захисники могли віддати, — за їхнє життя. За можливість сьогодні навчатися, рости, мріяти, будувати плани й просто жити на своїй землі. 

Пам’ятати — означає не дозволити їхнім іменам зникнути. 

Пам’ятати — означає берегти історії про них і передавати їх наступним поколінням. 

Щиро дякуємо нашим Захисникам за їхню мужність, любов до України та найвищу ціну, яку вони заплатили за наше майбутнє. 

Вічна пам’ять і шана Героям. 

Пам’ятаємо кожного. Не забудемо.

Кольори нашого настрою

Сьогодні до наших першокласників завітала практичний психолог Голіченко Ольга Вікторівна. Головною метою нашої зустрічі було допомогти дітям краще пізнати себе й одне одного, навчитися розуміти свої емоції, відкрито говорити про них та створювати у класі атмосферу довіри, дружби й підтримки. 

Зустріч розпочалася з цікавого запитання: «З яким настроєм ви сьогодні прокинулися?» Діти обирали своє «внутрішнє небо»: у когось світило сонечко, у когось ішов дощик, а в когось навіть гримів грім. І кожен настрій був важливим, адже всі ми можемо відчувати по-різному. 

Потім першокласники уважно слухали казку, разом аналізували її, міркували над вчинками героїв та ділилися своїми думками. 

Особливо теплою стала хвилинка у дружньому колі, коли діти бажали одне одному добра, радості, гарного настрою та дружби. Такі прості слова допомагають дітям відчути, що вони — частинка одного дружного класу. 

На завершення було незвичайне завдання з кольорами: зеленим діти розмальовували себе, червоним — своїх друзів, а для вчителя обирали будь-який інший колір. 

Наша спільна мета — щоб кожна дитина почувалася у класі комфортно й упевнено, вміла розуміти власні почуття, поважати почуття інших, знаходити друзів і не боялася бути собою. Адже школа — це не лише уроки, а й місце, де ми вчимося дружити, підтримувати одне одного та зростати разом.

Шлях козацької слави

«Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього», — писав Максим Рильський. 

До Дня Українського козацтва, який відзначаємо 1 жовтня, у шкільному коридорі оформлено тематичну книжкову виставку «Шлях козацької слави». 

На її полицях — книги про славних гетьманів, козацькі походи, традиції, легенди та героїчні сторінки історії України. Виставка дає можливість учням навіть під час звичайної перерви зупинитися біля книги, погортати її сторінки та відкрити для себе цікаві факти про минуле нашого народу. 

Козацька слава — це пам’ять про мужність, волелюбність і відданість рідній землі. І наше завдання — берегти цю пам’ять та передавати її наступним поколінням. 

Не вмирає наша слава, не вмирає наша честь!

Маленькі руки — велика вдячність.

1 жовтня Україна відзначає День Захисників і Захисниць України — день вдячності, поваги та шани тим, хто боронить нашу державу, її свободу, незалежність і наше мирне майбутнє. У 2 класі цей день став нагодою поговорити з дітьми про те, що означає бути захисником, чому важливо дякувати нашим воїнам і як навіть маленькі добрі справи можуть стати великою підтримкою. Під час тематичної бесіди діти пригадали, що серед тих, хто захищає Україну, є не лише чоловіки, а й багато мужніх жінок-захисниць. Говорили про силу, мужність, відповідальність, взаємодопомогу та любов до Батьківщини. Читати далі Блог вчителя Діхтяр Ірини Миколаївни

День захисників і захисниць — свято мужності, честі та безмежної вдячності

1 жовтня Україна відзначає День захисників і захисниць — свято мужності, честі та безмежної вдячності тим, хто тримає небо над нашою країною. З цієї нагоди для учнів 7-А касу було проведено захопливу та патріотичну виховну годину, яка поєднала в собі елементи командного змагання, інтелектуального квесту та творчої рефлексії. 

Головною метою заходу було поглибити знання учнів про українське військо, розвинути логічне мислення та виховати почуття глибокої поваги до сучасних героїв. Захід розпочався з емоційного налаштування та поділу класу на команди. Щоб «розігріти» кмітливість учасників, класний керівник запропонувала розминку «Правда чи фейк». Учні вчилися критично мислити, відрізняючи реальні факти про українську армію та історію козацтва від вигаданих міфів. Цей етап задав динамічний темп усій зустрічі та налаштував підлітків на командну роботу. Центральною частиною виховної години став квест «Код Незламності», де команди змагалися у швидкості, кмітливості та знаннях. Він складався з трьох тематичних завдань: 

• Завдання 1: «Логіка військового» Кожна команда отримала аркуш із зашифрованими абревіатурами, які сьогодні знає кожен українець (ЗСУ, ППО, ГУР, ДСНС тощо). Завдання полягало в тому, щоб за 2 хвилини правильно розшифрувати абревіатури та згадати, за яку лінію оборони чи безпеки відповідає кожна структура. Учні продемонстрували відмінні знання та довели, що логіка й обізнаність — це також важлива зброя. 

• Завдання 2: «Сучасна зброя» (Анаграми) Цей раунд вимагав максимальної концентрації. Учні розшифровували анаграми, у яких були заховані назви легендарної техніки та зброї, що допомагає нашим воїнам на фронті (як-от «Хаймарс», «Байрактар», «Патріот» тощо). 

• Завдання 3: «Мудрість поколінь» Блок був присвячений зв'язку традицій. Команди збирали докупи розсипані українські прислів'я та приказки про козацьку славу, мужність, відвагу та любов до Батьківщини, згадуючи коріння нашої незламності. 

Фінальним і найчуттєвішим акордом виховної години стала творча хвилинка. 

Учні записували на паперових серцях найтепліші слова подяки, побажання та молитви для наших захисників і захисниць. Ця рефлексія дозволила кожній дитині висловити свій особистий прояв поваги та усвідомити, що наш тил — це міцна підтримка для фронту. Кожен учасник заходу не лише перевірив свої знання, а й залишив частинку свого серця у спільній подяці тим, завдяки кому ми маємо змогу навчатися та жити під вільним українським небом.

Всеукраїнський день бібліотек

30 вересня в Україні відзначають Всеукраїнський день бібліотек — свято книги, читання та людей, які допомагають відкрити дивовижний світ літератури. 

З нагоди цього дня бібліотекарі Бабич Олександра Сергіївна та Бардаченко Віталіна Віталіївна завітали до учнів 1 класу та 3-А класу. Для дітей підготували невеличку зустріч із книгою: розповіли про Всеукраїнський день бібліотек, показали яскраві й цікаві дитячі видання, разом розглядали книжки та говорили про те, чому читання залишається важливою частиною нашого життя. 

Діти із задоволенням знайомилися з книжковими новинками, розглядали барвисті сторінки та ділилися своїми враженнями. 

Кажуть, що книга — це маленькі двері у великий світ. І наше завдання — допомогти дитині відчинити ці двері. 

Нехай у житті наших учнів буде якомога більше добрих книг, цікавих історій і щирої любові до читання!

У ритмі серця: пізнаємо, рухаємося, дбаємо!

У 2 класі провели пізнавальний і веселий День серця — день, коли говорили про маленький, але надзвичайно важливий орган, який невтомно працює щосекунди. Під час заняття діти переглянули навчальне відео, з якого дізналися, де знаходиться серце, яку важливу роботу воно виконує та чому потрібно піклуватися про його здоров’я. А далі на маленьких дослідників чекала справжня «місія здорового серця»! Діти прислухалися до свого сердечка, спостерігали, як змінюється його робота після рухової активності, та обговорювали, що допомагає серцю бути здоровим. Читати далі Блог вчителя Діхтяр Ірини Миколаївни

Побачити диво у звичайному: їжачки з листя та мудрість Сухомлинського

Сьогодні під час заняття дизайну і технологій у 2 класі звичайні осінні листочки перетворилися на кумедних їжачків! Діти уважно розглядали природний матеріал, добирали листочки за формою, кольором і розміром, а потім за допомогою фантазії створювали своїх маленьких лісових героїв. Кожен їжачок вийшов неповторним — веселим, допитливим і трішки казковим. Цей творчий урок ми присвятили ще й дню народження Василя Олександровича Сухомлинського — видатного українського педагога, який особливе місце у навчанні дітей відводив природі. Читати далі Блог вчителя Діхтяр Ірини Миколаївни