05.02.25

Нехай завжди квітує дерево родинне

Сім’я як гілля на дереві, ми усі ростемо в різних напрямках, але коріння у нас спільне. Мало хто знає, що в давнину було за обов’язок знати поіменно свій родовід від п’ятого чи навіть сьомого коліна. Пам’ять про своїх предків була природньою потребою. Триматися свого роду, оберігати сімейні реліквії, традиції, передавати їх у спадок наступним поколінням – було обов’язком. Тих, хто цурався чи нехтував історичною пам’яттю, зневажливо називали «людьми без роду-племені". Готуючи проєкт "Дерево мого роду", учні та учениці 4-А класу дізналися для чого складається родовідне дерево, яке ще часто називають деревом пам’яті, бо кожна людина, яка приходить у цей світ, повинна залишити про себе пам’ять. І ми маємо пам’ятати та шанувати свій рід, бо він дав нам життя. Читати далі Блог вчителя Діхтяр Ірини Миколаївни



Немає коментарів:

Дописати коментар