Казкове зимове диво в нашій гімназії

5 грудня Барабойська гімназія ніби прокинулася в іншому вимірі — там, де правлять добро, казка та зимові чари. Щойно перші двері розчинилися, у коридорах з’явилося сяйво — не від ламп, а від усмішок дітей, які відчули: сьогодні станеться щось неймовірне. 

І справді — до нас завітали герої, що вміють творити дива. Анна, Ельза та невтомний сміхотливий Олаф з перших хвилин перетворили звичайний день на казкову пригоду, де кожна дитина відчула себе частинкою чарівного світу. І з їх появою у мить казка ожила. Малеча поринула у вир зимового свята: танцювала, ніби на справжньому королівському балі серед сніжинок, долала вигадані випробування, де потрібно було не лише рухатися, а й вірити у власні сили, грала в смішні та захопливі ігри, де добро завжди перемагає, а головне відчувала, як кожен рух поруч із улюбленими героями створює нове маленьке диво. І здавалося, що сам холодний вітер за вікном підспівує дитячому сміху, підтримуючи цю атмосферу зимової магії. І споглядаючи на це справжнє диво і Святий Миколай… затримався 

Він завітав раніше, але не зміг піти — настільки теплим, щирим і світлим було наше свято. 

Миколай залишився поруч, допомагав, підтримував малечу в іграх, і його присутність стала тим самим промінчиком надії, що робить дитячі серця сильнішими й сміливішими. Його добра усмішка ніби говорила: 

«Дива є. І вони тут — у ваших очах, у вашій радості, у цій гімназії.» 

Бо жодне диво не приходить просто так. За ним завжди стоять люди з великими серцями. 

Дякуємо за цей неймовірний день, який подарував крила : Лисак Каріні за добре серце, яке завжди готове подарувати малечі любов і радість, Лисак Анжеліці — за фантастичну підготовку, за той особливий дар перетворювати звичайні дні у казкові події, за енергію та творчість, що огортають дітей теплом, Юрченко Кристині — за професіоналізм і справжню чарівність, за турботу, за вміння створювати атмосферу добра й магії, у якій кожна дитина відчуває: «Це свято — і для мене!» 

Це був не просто захід. Це був день, коли оживають мрії, коли у повітрі танцюють сніжинки радості, а діти бачать, що казка може бути поруч — варто лише трохи в неї повірити. Такі миті зігрівають довше, ніж найдовший шарф, і залишаються у пам’яті теплом, до якого хочеться повертатися знову і знову. 

Тепла подяка тим, хто творить такі свята і створює дива. Разом ми робимо світ теплішим.