Сьогодні Барабойська гімназія ніби надягла невидиму шаль тепла — ту особливу, мерехтливу, у якої пахне чудом і дитячими мріями. Бо саме так буває, коли звичайні думки стають крильцями, а маленький листок паперу перетворюється на справжнє віконце у світ добра. Ми відзначали День різдвяної листівки — свято, в якому кожен штрих, кожне слово та дитяча усмішка мають власний тихий дзвіночок радості.
Біля нашої фотолокації, що сяяла барвами свята, діти з натхненням виводили побажання, ніби «кожна літера була маленьким огнем, що світить у зимову ніч». У цих листівках народжувалися мрії — теплі, як мамині долоні; щирі, як подих зимового ранку; сміливі, як серце дитини, що бажає миру всьому світу.
Деякі побажання нагадували різдвяні зірки, що прагнуть зійти на небі, аби висвітлити шлях тим, хто потребує надії. І коли спостерігаєш, як маленька рука ніжно ковзає білосніжним листом, розумієш просту, але велику істину: «Добрі слова не тануть навіть у найлютішу зиму». Вони залишають слід — теплий, світлий, майже невидимий, але по дитячому щирий та справжній.
Саме тут, у нашій гімназії, серед яскравих декорацій та щирих усмішок, ці слова народжувалися легко, мов довгоочікуваний тихий різдвяний сніг.
Так промайнув День різдвяної листівки — день, коли кожна дитина стала маленьким чарівником, творцем настрою, носієм тепла. І кожне написане побажання стало крихітним подарунком світові — світлим, безцінним і, головне, справжнім.
Немає коментарів:
Дописати коментар