Кажуть, що любов — це мова, яку розуміють без перекладу. Недарма Вільям Шекспір писав: «Любов дивиться не очима, а серцем». Саме такою — щирою, теплою й світлою — була атмосфера у нашому закладі напередодні 14 лютого.
До Дня святого Валентина ми створили особливу фотозону — не просто декорацію для світлин, а простір настрою. Червоні стрічки ніжно спадали вздовж дверей, у повітрі «пурхали» маленькі серця, а святковий фон із написом Happy Valentine’s Day ніби запрошував кожного зупинитися на мить і відчути радість.
Діти фотографувалися із захопленням. Хтось обережно всміхався, хтось щиро сміявся, а дехто, обійнявши друга, раптом ставав серйозним — бо ж дружба і є однією з форм любові. У ці моменти особливо згадуються слова Григорія Сковороди: «Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю». І справді — у поглядах дітей було стільки тепла, що його вистачило б на цілу весну.
Фотозона стала місцем зустрічі емоцій: щирих, безпосередніх, дитячих. Тут народжувалися не просто фотографії — тут народжувалися спогади. А спогади, як відомо, — це світлини душі.
Можливо, хтось скаже, що День святого Валентина — це лише про листівки й символічні серця. Та для нас це ще й нагода навчити дітей говорити добрі слова, дякувати одне одному, підтримувати й цінувати дружбу. Бо любов — це не гучні фрази. Це щоденні маленькі вчинки.
Немає коментарів:
Дописати коментар