Сміх на крилах: як першокласники зустрічали День сміху та День птахів

У нас сьогодні було по-особливому весело й по-весняному щебетливо. Адже ми поєднали одразу два чудових свята — День сміху та День птахів. І вийшло справжнє свято радості, руху та дитячого щастя! Розпочали ми з гри “Смішинка по колу”. Клас наповнився різноманітними веселими звуками: хтось сміявся, як курочка, хтось — як сова, а дехто вигадав свій унікальний “пташиний сміх. Далі ми поговорили про наших пернатих друзів: пригадали, які птахи повертаються навесні, чим вони корисні та як люди можуть їм допомогти: “Птахи приносять весну!”  “Їх треба берегти, бо вони красиві й добрі.” Особливо захопила дітей творча частина. Малеча із задоволенням виготовила поробку до Дня птахів. У класі “оселилися” веселі горобчики, лелеки, шпаки! Не обійшлося й без руху! Читати далі Блог вчителя Діхтяр Ірини Миколаївни

Перші фінансові заняття: думаємо, рахуємо, купуємо

Сьогодні урок математики у 1 класі був особливо цікавим, адже маленькі школярі зробили свої перші кроки у світ фінансової грамотності. Темою заняття стали грошові одиниці, їх значення та використання у повсякденному житті. Під час уроку діти познайомилися з українськими грошима — гривнями та копійками. Першокласники з цікавістю розглядали зображення монет і купюр, вчилися розрізняти їх за номіналом та визначати, яка сума більша або менша. Особливе захоплення викликали практичні завдання. Учні «купували» уявні товари, рахували гроші та вчилися правильно давати решту. Читати далі Блог вчителя Діхтяр Ірини Миколаївни

Пошук зовнішніх ресурсів 🌺Техніка «Соціальна мережа підтримки»

Інструкція ➡ Склади свою власну соціальну мережу підтримки. 

🧷1. Спочатку склади список людей, до яких ти зможеш звернутися по допомогу. 

До цього списку запиши: –   членів твоєї родини, з якими ти бачишся регулярно; 

друзів, з якими ти часто зустрічаєшся чи спілкуєшся по телефону, у листах;

Читати далі Блог практичного психолога Голіченко Ольги Вікторівни

Лідер, який надихає: щирі вітання з успішною атестацією директора

Справжній лідер — це не просто керівник. Це людина, без якої неможливо рухатися вперед, яка об’єднує, підтримує й надихає. Саме такою людиною для всієї шкільної родини є директор Барабойської гімназії — Валентина Леонідівна. 

Сьогодні ми маємо чудову нагоду привітати Вас із важливим професійним досягненням — успішним проходженням атестації. Це не лише підтвердження високого рівня професіоналізму, а й свідчення щоденної праці, відданості своїй справі та безмежної любові до освіти. Ваш шлях — це шлях, обраний серцем, і кожен його крок відчувається у змінах, які відбуваються в нашій гімназії. 

Педагогічний колектив щиро дякує Вам за мудрість і підтримку, за віру в кожного вчителя та створення атмосфери, в якій хочеться розвиватися і вдосконалюватися. Учні вдячні за розуміння, відкритість і турботу, за те, що школа для них — це не просто місце навчання, а простір можливостей. Батьківський колектив цінує Вашу відповідальність, щирість і прагнення зробити освітнє середовище кращим для кожної дитини. 

Бути директором — це справжнє мистецтво: знаходити баланс між вимогами часу і людяністю, між строгістю рішень і теплом серця. Ви майстерно поєднуєте ці якості, залишаючись прикладом для нас усіх. 

Це відео-привітання — наш спільний знак вдячності. У ньому — щирі емоції, повага і гордість за те, що маємо такого керівника. 

Нехай цей успіх стане лише ще однією сходинкою до нових звершень. Бажаємо Вам невичерпної енергії, натхнення та впевненого руху вперед. 

Разом з Вами — до нових вершин!

Атестація — коли професія звучить, як мистецтво…

Час не просто летить — він пише свої тексти. І ось знову промайнуло п’ять років… П’ять років рішень, викликів, натхнення, пошуку, перемог і тих маленьких щоденних див, які творять освіту. 

І знову — Атестація. 

Але цього дня засідання атестаційної комісії ІІ рівня відділу освіти Дальницької сільської ради під керівництвом Інни Юріївни Книшової перетворилося на Атестаційний вернісаж… 

І цього разу воно було про сенси. Так, було хвилювання. Це було Дійство. 

Це було натхнення. 

На звіт під назвою «БАРАБОЙСЬКА ГІМНАЗІЯ ЯК ВЕЛИКЕ ЗІБРАННЯ ТВОРІВ» мене надихнули: крейда, дошка, Кобзар і всі письменники світу. І сьогодні  я  дякую: команді: що стали – моїми співавторами; учням: що не дають забути, навіщо все це; батькам – за довіру, бо довіряють нам найдорожче. 

Я щиро вдячна Інні Юріївні та інспекторам відділу освіти — Вікторії Ігорівні Максімчук і Анні Григорівні Мутавчі — за той особливий простір, де атестація стала вернісажем душі. 

Теплі слова, що торкалися серця… 

Відеопривітання, в яких оживали обличчя, голоси й історії… Квіти, що принесли із собою весну… 

Подарунки, які говорять без слів… 

Сувенір-оберіг, що зберігатиме пам’ять… 

І фотоколаж — як нагадування: директор — це не лише керівник. Це ЖІНКА. Українська. Сильна. 

А ще — музика… Жива, щира, справжня. У виконанні талановитого колеги Каріма Ганіжоновича Кочкорова — вона стала фінальним акордом цього дня. 

Атестація — це не крапка. Це навіть не кома. Це — новий абзац. 

Сміливий, натхненний, відкритий до продовження. Бо освіта — це текст, який ми пишемо разом. 

І найкращі його сторінки — ще попереду…