Час не просто летить — він пише свої тексти. І ось знову промайнуло п’ять років… П’ять років рішень, викликів, натхнення, пошуку, перемог і тих маленьких щоденних див, які творять освіту.
І знову — Атестація.
Але цього дня засідання атестаційної комісії ІІ рівня відділу освіти Дальницької сільської ради під керівництвом Інни Юріївни Книшової перетворилося на Атестаційний вернісаж…
І цього разу воно було про сенси. Так, було хвилювання. Це було Дійство.
Це було натхнення.
На звіт під назвою «БАРАБОЙСЬКА ГІМНАЗІЯ ЯК ВЕЛИКЕ ЗІБРАННЯ ТВОРІВ» мене надихнули: крейда, дошка, Кобзар і всі письменники світу. І сьогодні я дякую: команді: що стали – моїми співавторами; учням: що не дають забути, навіщо все це; батькам – за довіру, бо довіряють нам найдорожче.
Я щиро вдячна Інні Юріївні та інспекторам відділу освіти — Вікторії Ігорівні Максімчук і Анні Григорівні Мутавчі — за той особливий простір, де атестація стала вернісажем душі.
Теплі слова, що торкалися серця…
Відеопривітання, в яких оживали обличчя, голоси й історії… Квіти, що принесли із собою весну…
Подарунки, які говорять без слів…
Сувенір-оберіг, що зберігатиме пам’ять…
І фотоколаж — як нагадування: директор — це не лише керівник. Це ЖІНКА. Українська. Сильна.
А ще — музика… Жива, щира, справжня. У виконанні талановитого колеги Каріма Ганіжоновича Кочкорова — вона стала фінальним акордом цього дня.
Атестація — це не крапка. Це навіть не кома. Це — новий абзац.
Сміливий, натхненний, відкритий до продовження. Бо освіта — це текст, який ми пишемо разом.
І найкращі його сторінки — ще попереду…
Немає коментарів:
Дописати коментар