Сьогодні, 8 травня, коридор Барабойської гімназії наповнився особливою атмосферою — тихою, щемливою, сповненою пам’яті й вдячності. Усі учні та вчителі зібралися разом, аби схилити голови перед тими, хто пройшов крізь жахіття війни та віддав життя заради миру.
Кажуть, що час лікує рани. Та є події, які не стираються роками й назавжди залишаються у пам’яті народу. Саме про це сьогодні говорили діти під час зворушливого виступу. Учні читали вірші, промовляли щирі слова про мир, людяність і цінність життя. У руках школярів майоріли червоні маки — символ пам’яті, болю та незламності.
Особливо хвилюючим моментом стало запалення свічки перед іконою. Її полум’я стало символом вічної пам’яті про тих, хто не повернувся додому. А коридор із лампадками ніби перетворився на тиху дорогу пам’яті, де кожен вогник нагадував: герої не вмирають, поки живе пам’ять про них.
Під час хвилини мовчання у коридорі запанувала така тиша, у якій, здавалось, говорило саме серце. Адже пам’ять — це не лише про минуле. Це про нашу відповідальність перед майбутнім.
Ми маємо пам’ятати, якою дорогою ціною виборюється мир, бо народ, який пам’ятає свою історію, — непереможний.
Немає коментарів:
Дописати коментар